Цифрова телефонія є особливим типом комутації, яка суттєво відрізняється від аналогового варіанту. Довгий час саме аналогова комутація була єдиним засобом передачі даних на дальні відстані. Що стосується цифрових каналів передачі даних, то існує версія, що передача голосу за допомогою цифрових технологій зародилася ще в США на початку 1990-х років. Один із супутників передав на землю зображення та спеціальні звуки за допомогою комп'ютерної мережі. Саме цей випадок прийнято вважати першим, коли використовувалася цифрова телефонія. Сигнали, які передавав супутник, передавалися на землю і транслювалися в мережі Iнтернет, так що будь-який бажаючий міг переглянути дані, передані астронавтами.
Розвиток цифрових технологій не залишився непоміченим багатьма компаніями, які почали випускати спеціальні програми для передачі даних по цифровому каналу. Так, люди отримали можливість передавати великі обсяги інформації на далекі відстані, при цьому не оплачуючи дорогі міжнародні дзвінки один одному.
Типи пристроїв для передачі даних
Сьогодні, як правило, використовують кілька типів передачі даних за певними стандартами. Розглянемо деякі з них:
Абонентський концентратор – пристрій для підключення абонентів до віддаленої АТС. Абоненти підключаються безпосередньо до абонентського концентратора, встановлюваного на порівняно невеликій відстані до цих абонентам та сполученого з АТС по багатоканальної ліній зв'язку. Оскільки в різний момент часу не всім абонентам потрібен зв'язок, то можна значно скоротити число каналів. Використання абонентського концентратора дозволяє економити на прокладанні великої кількості ліній. Такий термін може вживатися та в сферах Iнтернет-послуг, але в даній сфері це відноситься до маршрутизаторів. Але принцип дії залишається той же, маршрутизатори підключені до серверного обладнання підключений по засобам одній лінії, та знаходяться на безпосередній близькості до абонентів що скорочує кількість ліній необхідних для надання Iнтернету.
Абонентський протокол – протокол зв'язку, який застосовується для взаємодії абонентських пристроїв (телефони, факси, комп'ютери та т.п.) та обладнання постачальника послуг (АТС, маршрутизатори, комутатори). Але на відміну від міжстанційних протоколів (в якому обидві сторони вважаються рівноправними), в абонентських протоколах відрізняються набори сигналів, що передаються від абонентських пристроїв до обладнання постачальника послуг та обладнання постачальника до абонентських пристроїв, так як абонентські пристрої та серверне обладнання відіграють різну роль у зв'язку. Прикладами таких протоколів можуть є потоки ISDN (PRI, BRI).
GPRS (англ. General Packet Radio Service) – це пакетна радіозв'язок загального користування, яка дозволяє користувачам мережі GSM виконувати обмін інформацією та даними з іншими пристроями в мережі стільникового зв'язку або Інтернет. Тарифікація при цьому здійснюється не за часом, проведеним онлайн, а за обсягом переданих та отриманих даних. GPRS є налаштуванням над технологією GSM. GPRS поділяють на дві частини на структурному рівні: опорну мережу GPRS (GPRS Core Network) та підсистему базових станцій (BSS). Технологія передачі даних GPRS є більш ефективною в плані використання ресурсів, тому дані збираються в пакети та передаються через невживані в даний момент голосові цифрові канали.
